Салига Т.Ю.: “А ти що – історик?”

Насправді у ЛНУ Франка справи доволі складні. В якому сенсі? Річ у тім, що вся спільнота вузу сповідує словами ідеали Майдану. Принаймні я виїмків не зустрічав. Голосні слова про звитягу, Шевченка і Богородицю лиються безупину. Але, звужуючи проблему, коли пробуєш робити щось саме на, даруйте, “побутовому” рівні, рівні приватної відповідальності, все більше пробиваються асоціації зі словами: “Революцію зливають в унітаз”.

Останнє засідання каф. української літератури Возняка промовисто це засвідчило. Частина викладачів сумирно слідкували за проговоренням тих диких речей, що відбуваються на цій кафедрі, ініційованих завідувачем Салигою Т.Ю., який власноруч проголосувавши за пропоновані нами зміни в життєдіяльності кафедри на наступний день відмовився давати протокол викладачеві (Салига Т.Ю. “А чому я тобі маю його давати?”. Викладач “Для історії”. Салига Т.Ю. “А ти що – історик?”). І це пряма форма саботажу, яка не залежить ні від Статуту університету, ні від Трудового кодексу. Декан Ярослав Гарасим відмовився також впливати на завідувача (тут вже специфіка стосунків), така його позиція абсолютно суперечить статутним положенням. Ось вам і приклад – чи потрібні цим людям зміни?

Питання риторичне. І ще одне. Коли я в один з разів приїхав з Києва, з майдану, почув сакраментальну фразу від завідувача Салиги Т.Ю.: “Якби я (йшлося саме про нього – Б.П.) був молодий, то також поїхав би ВДАВАТИ з себе патріота”. Коментарі, думаю, зайві. В приватному просторі, друзі, робити зміни, на жаль, по-своєму складніше, ніж кидати бруківкою в беркут.

Богдан ПАСТУХ, Університетський майдан

Джерело: https://www.facebook.com/groups/252912034880929

Фото звідти ж.